Канари. Крутий маршрут

Автор: Богдан Бродовскі 

Як у нас справи? Все дуже добре!
Ми в Атлантичному океані, поламався гік, двигун не заводиться, електрика і навігаційне обладнання не працюють.
Як шкіпер? Показав курс і пішов спати
Із телефонної розмови в районі Канарських островів

На острів Лансероте ми добиралися рейсом Wizzair з Києва до Жирони, а далі – авіакомпанією Air Euorope.

Лансероте – четвертий за величиною острів Канарського архіпелагу – розташований на північному сході.

У містечку Пуерте Калере орендували яхту Oceanis 390 із назвою Zadok 2004 року випуску.

На цій яхті – три каюти, санвузол, кают-компанія і ми, семеро любителів яхтингу.

У чартерній компанії я отримав документи на яхту, поклав їх на штурманський столик усередині вітрильника, і ми разом з командою пішли скуповувати продукти для нашої подорожі.

canary-6202

Пляж на маленькому острові Граціоса. Цей острів розташований за 2 км від острова Лансероте

Було сонячно і вітряно, температура +22-24, і після похмурого Києва усе навколо було нереально літнім.

Завантажили яхту провізією, заправили водою і, незважаючи на пізній час – шосту вечора (а темніло на Канарах рано і швидко), вирішили виходити в море, не чекаючи наступного дня.

Відшвартувалися, поставили вітрила, взяли курс 260 на острів Тенеріфе.

План був таким: використати попутній вітер, за одну добу дійти до Тенеріфе (це приблизно 120 миль від Лансероте), а потім 4-5 днів повільно, із зупинками, проти вітру повертатися назад.

21

Потужний північно-східний вітер – Північно-Атлантичний пасат – дув із силою 30-40 вузлів, розганяючи наш «Задок» майже до 11 вузлів.

Приблизно опівночі, ще раз перевіривши курс, я спустився до кают-компанії перепочити. Вахтовий у рятувальному жилеті, міцно прив’язаний до яхти страхувальною мотузкою, на штурвалі залишився сам.

Щойно заплющив очі, аж нагорі щось голосно хруснуло і яхту почало кидати з боку в бік.Кулею вискочив нагору.

Грот з усієї сили гамселив кінцем гіка (горизонтальний дрючок, який тримає нижню частину вітрила) по щоглі. Кріплення гіка не витримало (як з’ясувалося згодом, там була тріщина) і відірвалося. Ми розвернули яхту і стали проти вітру, щоб зменшити навантаження, намагаючись впоратися з вітрилом.

Нарешті грот впав у спеціальний мішок.Я міцно прив’язав мотузкою кінець гіка до щогли.

Потрібно завести двигун, бо стакселя – носового вітрила – замало, аби тримати добру швидкість.

Двигун жалібно заскавчав, але заводитися вперто не хотів. Раз, другий, третій…

На третій раз акумулятор «здох»; разом із ним погасли  ходові вогні, вимкнулися GPS і радіостанція. Навіть підствітка компаса перестала працювати.

Ураз нас поглинула темрява…

Як з’ясувалося потім, акумулятори просто забули зарядити…

Отже ми приблизно за 60-70 миль від Лансероте, в Атлантичному океані, глибина під нами – більше трьох кілометрів.

У нас нічого не працює, крім цілого (поки що) стакселя.

Угорі – яскраві зорі, навкруги – ні душі. Лиш десь на горизонті видно вогні риболовного судна.

Я спускаюся вниз, викидаю всі речі з кормової каюти у кают-компанію.

Під матрацами розташовані акумуляторні батареї. У каюті – темно, немов у склепі, та ще й хитає на всі боки. Яхта лежить у дрейфі, і тепер океанська хвиля грається нею, немов малюк у ванні гумовою качечкою.

Я намагаюся реанімувати акумуляторні батареї, з’єднуючи паралельно клеми  за допомогою шматка дроту. Та дріт затонкий, і потужності акумуляторів не вистачає не лише на двигун, а й на суднову електрику.

Команда дивиться на мене, м’яко кажучи, стривожено. Але намагається всіляко допомогти, виконуючі всі мої накази.

Обмальовую ситуацію: «У нас нічого не працює, ситуація неприємна, але це не катастрофа. Ми змінюємо курс і підемо на острів Гран-Канарія, до якого приблизно 40-50 миль. Це все ж таки ближче, аніж до Тенеріфе. Допомогу викликати не будемо, бо наша ситуація не аварійна».

Та, власне кажучи, допомогу немає чим і викликати – хіба що ракети запускати.

Бюджет мандрівника

Віза 35
Авіапереліт Київ-Жирона– Барселона-Лансероте (Wizzair, Air Europe)  430
Яхта, пальне, марини, послуги шкіпера 490
Корабельна каса 200
Ресторани, сувеніри, оренда машини 200
Усього на одного за 10 днів 1355 євро

 

Я вказую курс вахтовому, визначаємо небесний орієнтир – Полярну зорю, яка увесь час повинна бути позаду правого плеча. Спускаюся вниз і… моментально засинаю. Далося взнаки нервове напруження.

Прокидаюся від несамовитого крику «Земля! Бачу землю!». Точно так 520 років тому кричала команда Христофора Колумба, побачивши Багами після двомісячного поневіряння Атлантикою.

Уже ранок, видимість гарна. Цятка на горизонті має бути островом Гран-Канарія, якщо, звичайно, я не помилився у своїх нічних навігаційних розрахунках.

На радощах команда робить каву, а я знову намагаюся ввімкнути двигун.

Стається диво – дизель одразу кашляє сизим, таким ароматним димком, і починає працювати.

Вмикається радіостанція, GPS, автопілот і, найголовніше – холодильник, в якому лежить пиво.

Не чекаючи, поки пиво охолодиться, ми відкриваємо хмільний напій і, обливаючись піною, смакуємо його, немов шампанське після перемоги в океанській регаті!

Усе-таки ми – справжні моряки! Без усіляких там джипіесів дісталися потрібного місця. Якщо після цього хтось скаже, що компас і карти в сучасних умовах застарілі, я просто розсміюся йому в обличчя!

У гран-канарську марину зайшли під вечір. Пришвартувалися, озброїлися рушниками й туалетними причандалами, щоб прийняти береговий душ.

А я ніяк не можу знайти яхтові документи: техпаспорт на яхту, список екіпажу. Точно пам’ятаю, що клав їх ось на столик… Не могли ж вони загубитися!

А тут ще й працівник марини «дістає» – документи давай йому швидше, бо робочий день закінчується. А, немає? Тоді викликаю поліцію.

Переконав його, що документи десь є, заплатив 20 євро за стоянку й на цьому розійшлися.А сам видзвонюю чартерну компанію, бо як затримає поліція чи берегова охорона без документів, проблеми будуть точно.

І тут по телефону господар яхти заявляє мені, що документи у нього в офісі на острові Лансероте. Виявляється, поки ми шопінгували, він зайшов на «Задок», взяв папери, щоб зробити копію. А коли повернувся, ми вже вийшли в море…

Отже решту плавання здійснювали без документів. А щоб нас не «попалили» співробітники марин, заходили на стоянку пізно увечері, коли співробітники розходилися по домівках, а виходили зранку, поки вони не з’являлися на роботі.

Така тактика зекономила нам гроші – бо за марини ми не платили, але, водночас, добре мені «полоскотала» нерви. Це як їздити на машині без техпаспорта.

Наступного дня я купив нову деталь замість зламаної (це обійшлося в 30 євро), самостійно її поміняв; ми повністю зарядили акумулятори і перевірили двигун. Все функціонувало бездоганно.

canary-6203

Марина на острові Тенеріфе.

І почався справжній відпочинок! Чорні пляжі Тенеріфе, підйом на вулкан Тейде, скажений шопінг зі знижками у 80 відсотків (тільки брендові речі!), вечеря з морепродуктами, напоями, сигарами за 185 євро на сімох, аквапарки, зоопарки і національні парки.

Тиждень на Канарах пролетів блискавично. Одну добу ми поверталися від Тенеріфе до острова Лансероте. І десь на півдорозі, поблизу місця нашої поломки, «Задок» почали супроводжувати десятки дельфінів.

Здавалося, що і наш вітрильник став частиною дельфінячої зграї. Гей, хлопці, де ви були тиждень тому? Чому не допомогли уночі?

А потім воду розрізав велетенський плавник косатки.  І нагадав, що ми на 11-метровій яхті в Атлантичному океані.

Комментариев еще нет.

Оставить комментарий

>