Від Гібралтару до Тенеріфе. Мадейра — Канари. Частина 2

Автор: Василь Біленко, журнал "Мандри"

На 9 каналі викликаємо марину. Відгукуються і просять почекати.

Зустрічає хлопець на моторці. Махає рукою, веде за собою і показує місце. Висаджується на пірс і приймає швартові.

Частина 1 тут: Гібралтар — Мадейра

За 20 хвилин оформляє документи в офісі. Одна людина на всю марину!

Ще й сміття прибирає. І швець, і жнець, і в марині молодець…

20141109_100610

20141109_081604

20141109_101727

20141109_102443

DSC_0299

DSC_0300

Марина Квинта до Лорда

Зранку орендуємо дві машини і намотуємо кілометри на серпантинах Мадейри. Я на острові вдруге, але захоплення не проходить.

Скелі Ponta de S?o Louren?o, біля підніжжя яких розбиваються велетенські хвилі, блакитна безодня на всі чотири сторони, вітер, який валить з ніг.

DSC_0302

По дорозі – ландшафти із фантастичного фільму. Марна справа описувати краєвиди: Мадейра унікальна.

DSC_0362

DSC_0504

DSC_0511

Дістаємося до міста Сантани. Славиться своїми яскравими хатками під очеретом.

Більшість хаток – це магазинчики із крамом, сувенірами чи мадерою. В одній із хиж (не розфарбованій і занедбаній) живуть алкоголіки.

DSC_0382

DSC_0431

Жінка, вбрана в якесь лахміття, вибігла на вулицю впіймати курку, яка хотіла вмерти під колесами нашої машини.

На центральній площі два десятки місцевих жителів у старовинних костюмах зображували традиційне весілля. Процес знімало телебачення.

20141109_145107

DSC_0442

DSC_0482

DSC_0451

DSC_0452

"Свайба" на Мадейрі

Голод пригнав до ресторану.

– Яка у вас є місцева страва? – цікавимося у приємної офіціантки.Вона радить взяти котлету. Згадую смачні котлетки із свинини, які робила бабуся в дитинстві…

Шлунок підтвердив правильність рішення.

– Мені котлету! Ну і вина місцевого звичайно!

Пройшла вічність, аж поки не принесли котлети.

20141109_140407

Це були здоровенні (кілограмові точно) шматки м’яса, смаженого на грилі. Гора картоплі, купа салату. Година пішла на боротьбу з котлетою.

За перемогу!

Завершили нашу поїздку у Фуншалі, столиці острова.

DSC_0521

DSC_0523

DSC_0530

Фуншал з висоти

Атмосфера блаженства, унікальна рослинність, португальська архітектура і неоковирні жінки. Такі негарні, навіть незважаючи на п’ятиденний перехід і випите вино.

Якщо більш-менш симпатична – приїжджа.

Якась недоробка Всевишнього, чи, може, ще працює в цьому напрямку…

20141109_163641

Фуншал. Тут мабуть буде марина. Можливо, наступного року...

DSC_0540

DSC_0547

Фуншал. Існуюча марина тісна — швартуватися доводиться одне до одного

DSC_0542

Фуншал. Неділя...

DSC_0551

Йдемо на Ла-Пальму. Мадейра позаду

250 миль до Ла-Пальми після п’ятиденного переходу видаються прогулянкою. Прощавай Мадейра!

Нарешті погодні умови ідеальні: вітер до 20, хвиля попутна. Наша швидкість 7-8 вузлів, максимум – 9, коли з’їжджали з хвилі.

На ніч паруси рифили (зменшували площу), про всяк випадок перестраховуючись.

DSC_0590

Передсвітанкова сірість

DSC_0224

Світанок!

20141112_085056

На підході до Ла-Пальми – штиль і дощ. Марина знаходиться у самому кінці порту, і, щоб дістатися до неї, необхідно отримати дозвіл диспетчерської служби.

До речі, у XVII столітті порт на Ла-Пальмі був третім по величині портом у Європі.

Дозвіл отримали, і на світанку, великодушно пропустивши поперед себе здоровенний контейнеровоз і круїзний лайнер, гордо зайшли в Санта-Круз-де-Ла-Пальма, столицю п’ятого за розміром острова канарського архіпелегу.

DSC_0612

Марина затишна, двоповерхова, з ресторанами і магазинами. До центру міста – 10 хвилин неквапливої ходи.

20141112_100016

З Ла-Пальми почнеться черговий кінець світу. Поки що спить вулкан Кумбре В’єха, який рано чи пізно прокинеться і вибухне.

Відколеться західний шматок острова, впаде у воду, спричинить гігантське цунамі, яке зі швидкістю 500-800 км добіжить до США і зруйнує все Атлантичне узбережжя…Тому, поки острів цілий, варто його обдивитися.

Прийшли прикордонники-митники, попросили паспорти, документи на яхту і капітанські права. Перефотографували і повернули, порадивши взяти машину для ознайомлення з островом.

DSC_0626

DSC_0633

DSC_0667

DSC_0675

DSC_0642

DSC_0649

– А машини уже розібрали, – ошелешив «прокатник» автомобілів. – Зранку прийшов круїзер, набігли пасажири, і прокатних машин в Санта-Крузі не залишилося.

Ми переконалися в цьому, обійшовши всі контори.

Санта-Круз називають містом балконів. Не сучасних склопакетних потвор, а витончених дерев’яних із різьбою і з рясною рослинністю. Квіти, кущі, трава ростуть на балконах. Тільки дерев ще не вистачає.

DSC_0721

DSC_0722

DSC_0727

Мова уже якась зрозуміліша: іспанська, а не португальська. Буенос діас, граціас, маньяна… Майже рідна.

Наймаємо 6-місне таксі за 60 євро на дві години. Часу вистачило, аби піднятися на 1400 метрів і побачити кальдеру (кратер) вулкана – 9 км в діаметрі.

DSC_0679

Столиця острова — Санта-Круз-де-Ла-Пальма

 

DSC_0699

На вулкані

Мільйони років тому ми б перетворилися на попіл, стоячи на цьому місці (та й хто б нас завіз сюди тоді), а зараз приємна прохолода соснового лісу схиляє до сну.

На одній з табличок зазначено, що такого-то року тут дув вітер швидкістю понад 300 км на годину. Сосни висмикувало із землі, як буряки на городі.

Повертаємося до міста. Вечеряємо на яхті і о 22-й рушаємо на Гомеру, до якої 40 миль.

Ніч зоряна, видимість ідеальна. Одразу чотири Канарських острови сяють вогнями: позаду Ла-Пальма, попереду Тенеріфе і Гомера, а далеко праворуч – Ієрро (найменший і найзахідніший канарський острів).

Відстані між островами – 50-100 км.

DSC_0771

DSC_0812

DSC_0818

DSC_0820

DSC_0822

«Світає, край неба палає…». Сонця ще не видно, але хмари забарвилися у гарячі кольори. Такі світанки можна і не фотографувати – вони й так стоятимуть перед очима довго…

Заходимо в марину в центрі Сан-Себастьяна – столиці острова Гомери. Я тут втретє, і тому все навколо знайоме.

20141113_181614

Гомерська марина

Гомера полюбилася Христофору Колумбу, і він побував тут від двох до чотирьох разів (за різними джерелами).

По-перше, на Гомері він заправлявся водою і провіантом, Гомера була його останньою сушею перед плаванням до Нового Світу…

А по-друге, губернаторша острова була його пасією.

На острові повно туристів – листопад вважається високим сезоном. Але цього разу нам пощастило – останню машину в прокаті забрали ми.

20141113_132200

Тунелі, серпантини, тераси…

З північної частини острова видно Ла-Пальму, де ми були вчора. Зі східної – Тенеріфе, де будемо завтра.

DSC_0839

Вид на Ла-Пальму

DSC_0877

Вид на Тенерифе

На вершині Гомери нічого не видно – суцільна біла хмара «осідлала» найвищу точку острова – 1488 метрів.

Десь у цій імлі ростуть лаврові ліси, унікальна особливість Гомери.Гірський ресторан, місцева страва – коза. Смачно, і така порція, що на два дні вистачить.

20141113_125941

Церква в Сан-Себастьяні

На центральній площі Сан-Себастьяну обрізають платани, батьки чекають своїх чад із англійської школи, відкривається кафе, де збираються яхтсмени,

Каса Колон (будинок Колумба) вже зачинений. Чесно кажучи, робити в ньому нема чого – музейчик бідненький.

На горі розташувався готель Ель Парадор. Збудований у 1928 році, у колоніальному дусі, дуже стильний. У внутрішньому дворику – фонтан і купа постояльців із планшетами (фонтан – зона вай-фай), у дворі справжній ботанічний сад.

Басейн, лавочки з видом на вулкан Тейде на сусідньому Тенеріфе…

DSC_0898

Готель Ель Парадор на Гомері

О 4-й ранку виходимо у море. Штиль, тепло. О восьмій нас вітають гринди – невеликі кити (трохи більші за дельфінів; 5-6 метрів), які ліниво лежать на воді.

Живуть зграями, харчуються рибою, пірнають на глибину до 600 метрів.

20141114_093921

20141114_094042

На Тенеріфе є навіть спеціальні денні екскурсії – спостереження за китами. Гринди чомусь уподобали протоку між Гомерою і Тенеріфе, мабуть через велику кількість туристів.

О 16-й прибуваємо в марину Радазул неподалік від Санта-Крузу-де-Тенеріфе. Здаємо яхту. Все. До наступного океанського плавання.

Комментариев еще нет.

Оставить комментарий

>