Мадейра — Канари. Від Гібралтару до Тенеріфе. Частина 2
Мадейра — Канари.
На 9 каналі викликаємо марину. Відгукуються і просять почекати.
Зустрічає хлопець на моторці. Махає рукою, веде за собою і показує місце. Висаджується на пірс і приймає швартові.
Частина 1 тут: Гібралтар — Мадейра
За 20 хвилин оформляє документи в офісі. Одна людина на всю марину!
Ще й сміття прибирає. І швець, і жнець, і в марині молодець…
Зранку орендуємо дві машини і намотуємо кілометри на серпантинах Мадейри. Я на острові вдруге, але захоплення не проходить.
Скелі Ponta de S?o Louren?o, біля підніжжя яких розбиваються велетенські хвилі, блакитна безодня на всі чотири сторони, вітер, який валить з ніг.
По дорозі – ландшафти із фантастичного фільму. Марна справа описувати краєвиди: Мадейра унікальна.
Дістаємося до міста Сантани. Славиться своїми яскравими хатками під очеретом.
Більшість хаток – це магазинчики із крамом, сувенірами чи мадерою. В одній із хиж (не розфарбованій і занедбаній) живуть алкоголіки.
Жінка, вбрана в якесь лахміття, вибігла на вулицю впіймати курку, яка хотіла вмерти під колесами нашої машини.
На центральній площі два десятки місцевих жителів у старовинних костюмах зображували традиційне весілля. Процес знімало телебачення.
«Свайба» на Мадейрі
Голод пригнав до ресторану.
– Яка у вас є місцева страва? – цікавимося у приємної офіціантки.Вона радить взяти котлету. Згадую смачні котлетки із свинини, які робила бабуся в дитинстві…
Шлунок підтвердив правильність рішення.
– Мені котлету! Ну і вина місцевого звичайно!
Пройшла вічність, аж поки не принесли котлети.
Це були здоровенні (кілограмові точно) шматки м’яса, смаженого на грилі. Гора картоплі, купа салату. Година пішла на боротьбу з котлетою.
За перемогу!
Завершили нашу поїздку у Фуншалі, столиці острова.
Фуншал з висоти
Атмосфера блаженства, унікальна рослинність, португальська архітектура і неоковирні жінки. Такі негарні, навіть незважаючи на п’ятиденний перехід і випите вино.
Якщо більш-менш симпатична – приїжджа.
Якась недоробка Всевишнього, чи, може, ще працює в цьому напрямку…
Фуншал. Тут мабуть буде марина. Можливо, наступного року…
Фуншал. Існуюча марина тісна — швартуватися доводиться одне до одного
Фуншал. Неділя…
Йдемо на Ла-Пальму. Мадейра позаду
250 миль до Ла-Пальми після п’ятиденного переходу видаються прогулянкою. Прощавай Мадейра!
Нарешті погодні умови ідеальні: вітер до 20, хвиля попутна. Наша швидкість 7-8 вузлів, максимум – 9, коли з’їжджали з хвилі.
На ніч паруси рифили (зменшували площу), про всяк випадок перестраховуючись.
Передсвітанкова сірість
Світанок!
На підході до Ла-Пальми – штиль і дощ. Марина знаходиться у самому кінці порту, і, щоб дістатися до неї, необхідно отримати дозвіл диспетчерської служби.
До речі, у XVII столітті порт на Ла-Пальмі був третім по величині портом у Європі.
Дозвіл отримали, і на світанку, великодушно пропустивши поперед себе здоровенний контейнеровоз і круїзний лайнер, гордо зайшли в Санта-Круз-де-Ла-Пальма, столицю п’ятого за розміром острова канарського архіпелегу.
Марина затишна, двоповерхова, з ресторанами і магазинами. До центру міста – 10 хвилин неквапливої ходи.
