Із Середземного моря в Атлантичний океан на вітрильнику. Перший етап
3000 кілометрів на вітрильнику 11-метрів.
Ми пройшли за три тижні 3000 кілометрів, від середземноморської іспанської Майорки до британського Гібралтару, португальської Мадейри і знову іспанського Тенеріфе, що в Атлантиці.
Пройдений маршрут за три тижні – близько 3 тис. км
Навіщо все це?
Цікаво перевірити себе. Особисто я ніколи три тижні на яхті не був. Комусь потрібен океан, щоб вирішити свої внутрішні проблеми. Хтось повівся на слово Гібралтар і Атлантика…
Майорка. Наші яхти в марині
Подорож на вітрильнику розділили на два етапи: перший – один тиждень – Майорка – Малага, другий – два тижні – Малага-Канари.
Отож перший етап, дві яхти, два екіпажі і тиждень плавання.
Oceanis 37 (шкіпер Василь Біленко) та Oceanis 43 (шкіпер Богдан Бродовський)
Київ – Барселона (KLM), Барселона – Пальма-де-Майорка (Rynair). Поселення на яхті
Закупка провіанту у німецької компанії. Власники – двоє німецьких бізнесменів, які щосуботи прилітають на Майорку, аби робити тут свій бізнес – організовувати закупівлю і доставку провізії на яхти. Чому по суботах?
У суботу починається чартер: після обіду на чартерні яхти оселяються нові екіпажі, яким потрібні продукти й напої.
Ціни на продукти в цій компанії вищі за магазинні відсотків на 30, зате немає ніякої мороки і втрати часу та транспортних затрат.
Увечері відшвартовуємося й вирушаємо до острова Ібіса. Вітру немає, йдемо на двигуні із середньою швидкістю 5 вузлів.
О 10 ранку прибуваємо на остров Ібіца, подолавши за ніч 70 миль.
Ібіца. “Молодняк” виводять у море на урок
Кидаємо якір в Punta Ratjada, під стінами середньовічної фортеці. Частина екіпажів на тузіку переправляються на острів.
На Ібіці
За кілька годин збуджені повертаються на борт: Ібіца сподобалася всім.
Яхти з 6-метрової висоти
Із настанням темряви вирушаємо до острова Фонтаментера, Punta Pedrera.
Стаємо на якір, але ненадовго: англієць із сусіднього човна повідомляє, що ми стали занадто близько від нього, а йому потрібно рано відходити.
Переставляємо метрів на сто далі, друга яхта швартується поруч.
О четвертій ранку англієць справді йде, але робить все максимально тихо, щоб нас не розбудити, повідомляє вахтовий.
“Заправка” ранковим вином
О девятій уже ніхто не спить, купаємося, а потім йдемо до Puerto de Sabina, в місцеву марину, щоб заправитися водою.
Швартуємося до вільного причалу. Для заправки водою потрібно взяти в офісі порту водяний лічильник, за який залишаємо 50 євро депозиту.
Лічильник вставляється в кран, підключається до шлангу й вода заповнює баки яхти. Вода обходиться приблизно 10 євро за дві яхти.
Екіпажі розповзаються по околицях порту.
До яхт прибуває поліцейський і вимагає негайно звільнити зайняті місця: мовляв, це сервісний причал. Заганяємо людей на борт і прощаємося з Фонтаментерою.
Курс 270 на мис Кальп (материкова Іспанія). Йдемо правим галсом, бейдевінд 50-60 градусів. Вітер 10-18 вузлів, швидкість яхти 4-6 вузлів.
Близько 7 ранку опиняємося біля мису Кальп під скелею Іфач, що на 332 метри височіє над морем.
Скеля Іфач на мисі Кальп
Поруч – містечко Карріо. За ніч пройшли 62 милі.
Сходить сонце, екіпажі плавають від яхти до яхти, пригощаючи одне одного кавою і вином. На місцевих пляжах працюють очисні машини, з’являються перші пляжники.
Підкріпившись, тримаємо курс на Картахену, до якої близько 85 миль. Вітер північно-східний 10-15 вузлів, правий галс, бакштаг.
Об 11-03 відзначаємо перетин нульового гринвіцького меридіану. Тепер ми у західній півкулі!
По радіо повідомляють прогноз погоди, обіцяють зливи і грози. Небо затягують свинцеві хмари.
Про всяк випадок беремо рифи на вітрилах, якщо раптом шквал.Та нічого не стається і команди розслабляються. Десь о шостій вечора вітер посилюється, з’являється бокова хвиля.
Початок шторму
Йдемо під двигунами. Швидко темніє, починається злива, а потім і гроза. Практично нічого не видно, лише безкінечні нитки блискавок впиваються у воду, освітлюючи море на десяту долю секунди.
Дивно, що жодна з них не влучила у 16-метрову алюмінієву щоглу. Більше ж у морі немає нічого високого, хіба щогла сусідньої яхти, вогні якої то зникають, то знову з’являються.
Чергова хвиля з такою силою б’є в лівий борт, що падаю в кокпіті, а яхта мало не перекидається.Гребінь обрушується і в кокпіті з’являється вода.
Увесь мокрий від зливи і хвиль, але і морська, і дощова вода теплі.Близько опівночі проходимо маяк на мисі Cabo de Palos.
По ідеї, маємо бути у вітровій тіні, але вітер не вщухає і стає крижаним. Усі запаси сухого одягу натягую на себе. Крім одягу допомагають ковтки віскі.
Після маяка проходимо ще 15 миль і опиняємося в порту Картахени.
Тут тиша і спокій, а про бурхливе море нагадує лише мокрий одяг.
Пройшли на вітрильнику за добу приблизно 85 миль. Стаємо лонг-сайд прямо в центрі Картахени. На годиннику – друга ночі.
– Я думав, що це був мій останній день! – ділиться спогадами хлопець із сусідньої яхти.
«Шторми рідко доставляють нам приємні відчуття – якщо не рахувати деякого збудження на початку шторму і радості після його завершення.Між цими двома подіями час буває наповнений тривогою і втомою, але, подобається нам це чи ні, штормова погода періодично випадає на долю кожного яхтсмена», – так писав відомий англійський мореплавець Адлард Колс у книжці «Під парусом у шторм».
Сонячний ранок у Картахені
Разом із сонячними променями біля яхти з’являються двоє поліцейських. Демонструємо їм документи на яхту, вони переписують паспортні дані і йдуть собі.Підходить працівник марини й бере оплату за стоянку доби – 35 євро.
У вартість входить вода, електрика, користування туалетом і душем.
Біля яхт з’являються земляки-заробітчани. Угледівши українські прапори і номер ТЕ на борту вони «безпомилково» визначають: «У вас яхта з тернопільськими номерами!».
Уночі на вітрильнику Богдана з’явився чорний кіт. Богдан сполохав непроханого гостя, і той схопив перше, що попало під руку – пакет із косметикою і жіночими трусами.
О шостій ранку залишаємо Картахену й беремо курс на Малагу.Погода пречудова: сонячно, але майже безвітряно.
Творчий безлад в кают-компанії
Море спокійне і попередня ніч здається дурним сном.
Сьогодні у Юлі з сусідньої яхти день народження.
Вона з подругою Сашею одягають вечірні сукні, а Богдан – простирадло і корону.
Він зображує цезаря, хоча більш схожий на Бахуса.
Біля Playa de Los Genoveses кидаємо якорі.
Дівчата стрибають у море у вечірніх сукнях.
Всією командою допомагаємо їм зняти мокрий одяг.
П’ємо шампанське за здоров’я Юлі.
Playa de Los Genoveses
Продовжуємо рух на захід.
Вечоріє, і в сутінках скелі мису Cabo de Gata виглядають зловіщими.
Одразу за маяком Cabo de Gata, у же в темряві, нас перепиняє поліцейський корабель.
Довго освітлю є прожектором, а потім цікавиться: – Where are you from?- We are from Mallorca. Going to Malaga.
Вони задовольнилися відповіддю й пішли нишпорити вздовж берега.
Приймаємо рішення не зупинятися на ніч у марині, а йти одразу до Малаги.
Вітру немає, добре, що на вітрильнику є двигун.
Знову непристойно гарний ранок.
Сніданок у морі
1 листопада, а на дворі градусів 25!
Паливо на нулі і до Малаги не дотягнемо. Заходимо в селище La Caleta de Velez.
На заправці іспанські рагулі, не зважаючи на прохання, швартуватися не допомагають. Та й біс із ними, більше сюди не зайдемо.
Попереду на березі бовваніє велетенська статую бика. На траверзі Малага.
Поруч з яхтою з’являється сімейство дельфінів.
Дорослі особи завдовжки метрів трьох. Легко і синхронно вистрибують із води, пропливають під яхтою, тримаються перед форштевнем.
Супроводжували нас хвилин із десять, а потім відстали й продовжили полювання за сніданком.
Марина Бельнамодена розкішна і схожа на Венецію
Опівдні заходимо в марину Бенальмодена, що за 10 миль на захід від Малаги.
Стаємо на гостьовий причал і оформляємо документи. Вартість стоянки – 25 євро за добу.
Менеджер вручає картки для санвузлів і бере за них заставу: 10 євро за картку.
Учасник екіпажу мучається з перехідником
Також пропонує перехідник для підключення електрики. Його заставна вартість – 50 євро.
Без цього перехідника неможливо підключитися: усі розетки в марині мають іншу кількість розємів, аніж вилки на вітрильнику.
Зроблено це навмисне. Комусь буде лінь здавати перехідник, і марина на рівному місті заробить 45 євро.
Бо собівартість цієї пласмаски десь 5 євро.
В офісі зустрічаємо земляків: Богдана Парфенюка (журнал «Фарватер»), які також ідуть з Майорки на Канари. Збираються виходити з марини завтра.
Стаємо на зазначене менеджером місце.
Перший етап переходу завершено!
У ресторані Бельнамодени
Загалом було добре.
Одну ніч ночували в марині (Картахена), одну на якорі (Ферментера).
Решту провели в дорозі на вітрильнику.
За 6 діб пройшли приблизно 430 миль.
Витратили 130 літрів солярки.
Найважчий перехід: Аліканте – Картахена. Через бокову хвилю і грозу
Найдовший: Картахена – Бенальмодена. 32 години в дорозі.
Травм і пошкоджень не було.
