10 міфів про яхту, або Чому люди бояться відпочивати під вітрилами
Автор: Автор: Василь Біленко, журнал "Мандри"
Подорож під вітрилами . 10 найпоширеніших міфів про яхту.
«Щойно я стану на борт хиткого судна, судомні спазми душитимуть мій шлунково-кишковий тракт, а їжа, з таким апетитом проковтнута на сніданок (обід, вечерю), почне вириватися на свободу». Безумовно, хитавиця час від часу буває на яхті. Але з’являється вона лише під час шторму, чи шквалу.
А такі спалахи погодної активності проявляються на просторах Середземного моря, як правило, узимку, ранньої весни та пізньої осені. У розпал туристичного сезону (травень–вересень) море спокійне, дують помірні вітри, які не спричиняють хитавиці, а отже – спалахів морської хвороби. Якщо ж ваш вестибулярний апарат вразливий навіть до подорожей автомобілем чи літаком, існують таблетки проти симптомів морської хвороби. А свіже повітря (вітер + морський пил) лише поліпшують стан.
Будь-який відпочинок потребує певних витрат, і відпочинок під вітрилами не виняток. Але оренда яхти не дорожча, ніж перебування в звичайному береговому готелі. «2800 євро на добу за 10 чоловік? – перепитує чолов’яга, тикаючи пальцем із золотою каблучкою в прайс. – Ну, в принципі нормально. А скільки за тиждень?»Але 2800 євро на 10 чоловік і є ціна за тиждень. Тобто 280 на одного за тиждень, або 40 євро на добу.
Ціна вітрильника залежить від його розмірів (чим більший – тим дорожчий), віку (чим старіший – тим дешевший) та сезону (серпень – найдорожчий місяць).Які ще витрати? Послуги шкіпера – 100 євро на день. Стоянка в марині – 50 євро в день. Пальне – від ваших потреб і погодних умов (усе ж таки яхта рухається за допомогою вітру).
«Діти падатимуть за борт, тонутимуть у морі, травмуватимуться об різні причандалля, просто заважатимуть відпочивати». Так вважає переважна більшість населення земної кулі. Звісно, це зовсім не так. Уже одразу після народження (хоча народити можна й на борту яхти – та все ж таки ми прихильники класичного місця для пологів) немовля можна брати із собою. Не потрібно вивозити чи виносити його на прогулянку на свіже повітря – воно й так тут скрізь.
З дітьми старшого віку – які ще не ходять, але вже повзають – також не страшно. Уся яхта огороджується спеціальною сіткою, яка не дає маленькому допитливому дослідникові сковзнути за борт яхти, доки тато й мама смажаться на сонці. Діти, які вже не повзають, а ходять, будуть просто в захваті від подорожі на вітрильнику. Купа незнайомих деталей, які поблажливий шкіпер дозволяє крутити на всі боки, займає всю їхню увагу. А як цікаво стрибати в кришталево чисту воду просто з борту яхти! Аквапарки відпочивають!
Діти віком 7-13 років із задоволенням вивчатимуть премудрості керування яхтою і якось непомітно для батьків стануть справжніми морськими вовками. До речі, найменшому яхтсмену-одинаку, який сам перетнув Атлантику під вітрилами, усього чотирнадцять років!
2007 року англієць Майкл Перхем за 55 днів пройшов шлях від Гібралтару до Антигуа, подолавши 3500 морських миль (6500 км).
«Вода, вода. Кругом вода», – співали колись у пісні. У перший день море викликає божевільне захоплення. Другий день – тиху радість. Третій – байдужість, яка поступово змінюється на роздратованість морським пейзажем.
Але ж ніхто й не примушує обмежуватися тільки морем і не забороняє причалювати до берега. Навпаки, морські переходи займають 3-6 годин на добу.
Решта часу – купання й знайомство з новими місцями.
Це виглядає так: яхта заходить у марину (спеціальну стоянку) маленького містечка (або великого міста) і швартується. Екіпаж сходить на берег, ходить по музеях, займається шопінгом, дегустує вина, відвідує ресторани й таверни.
Або так: яхта стає на якір у мальовничій бухті поблизу зеленого острова. Повітря наповнене хвойним ароматом й стрекотінням цикад. Екіпаж спускає надувного човна й дістається до острова. На дикому пляжі в тіні вікових сосен влаштовується пікнік, який поступово перетворюється на вечірку.
Частина екіпажу засинає просто на пляжі, решта повертається на яхту. Нічну тишу порушують лише схлипування дельфінів та приглушені розмови «за життя».
Третій варіант. Яхта стає на якір у мальовничій бухті поблизу зеленого острова. Частина екіпажу переправляється на берег, де бере напрокат велосипеди й починає досліджувати острів з берега (на березі є пункт прокату – це не безлюдний острів). Інша частина бере напрокат каное і досліджує острів з моря. Найменшим яхтсменам надувають великі іграшки, й вони разом плавають у блакитній воді.
Увечері екіпаж возз’єднується і висаджується у маленькій острівній таверні, де під місцеве вино й живу музику, перебиваючи одне одного, ділиться набутим досвідом.
Минули ті часи, коли присутність жінки на борту віщувала біду й вважалася моветоном. Навпаки, зараз відсутність представниць слабкої статі викликає питання про пріоритети й орієнтири екіпажу яхти. Ніщо так не прикрашає вітрильник, як дівчина. Краще за дівчину – тільки багато дівчат! Красуня, яка томно лежить на палубі іншої «красуні», додає вартості не тільки яхті, а й усій команді.
