Якщо вас колись відвідували думки про подорож під вітрилами, але ви з якихось причин відкладали здійснення цього бажання кудись глибоко-глибоко, і іноді навіть забували про нього – ви робили велику помилку.

Чому? Яхтинг – це нескінченне почуття легкості та перемоги – перемоги над самим собою, над своїми   комплексами та недоліками, невпевненістю та сумнівами. Яхтинг – це свобода, яка буде дана вам, якщо ви одного разу наважитеся! Мене звуть Настя і я, з великою радістю, готова поділитися своїми враженнями про мій перший досвід подорожей під вітрилами.

Якось займаючись звичайними домашніми справами, пролунав телефонний дзвінок, далі співбесіда, знайомство з неймовірними людьми та BB Yachting Travel, півроку пролетіло так непомітно і ось я вже на вітрильній яхті.

Мій перший раз.

Це був вересневий круїз Ельбою та Корсикою – чарівними островами Італії та Франції.

7 днів, 10 чоловік зі своїми унікальними історіями, білосніжні вітрила і повна свобода пересування. Зустріч з командою, та старт нашої подорожі відбулися у затишному та атмосферному італійському місті Пьомбіно.

На початку погода зустріла нас не зовсім радісно – був досить неслухняний вітер, і через це ми не змогли покинути це місто наступного дня. Погода є одним із вирішальних факторів мандрівки під вітрилами, і часом може навіть кардинально поміняти маршрут, і до цього потрібно бути готовим. Але такі погодні умови вдало розташовували для прогулянки, та пізнання міста. Цілий день ми блукали вузькими, тихими вуличками, спостерігали за місцевими жителями, що неспішно живуть, і знайомилися з історією Пьомбіно.

На третій день ми пішли в далекі морські простори, вітер і нестабільні хвилі огортали нас своєю силою. Мені було справді страшно, і перші хвилини плавання я міцно трималася за все, що можна було. Через недовгий проміжок часу почуття страху випарувалося, бо в команді відчувався позитивний настрій та безпека, на які нас спочатку налаштував наш найдосвідченіший шкіпер – Богдан Бродовський, і підтримував це почуття до кінця всієї подорожі.

Більшість команди вже мала досвід у яхтових подорожах, тому ніхто до кінця подорожі, як би безглуздо це не звучало, так і не «годував риб», крім мене. Зі мною трапилося це першого дня, і це нормально. Головне – треба знати, що робити в таких ситуаціях – дивитися далеко-далеко в далечінь, прислухатися до шкіпера і вміти перемикати свою увагу на добрі думки.

Перехід на Бастію був досить затяжний, але цікавий. Кожен міг спробувати себе в ролі капітана, відчути механізм вітрильної яхти, та звикнути один до одного. Мені пощастило з командою, я відчувала підтримку, та розуміння від кожного з них, а чудовий гумор шкіпера лише зміцнював цей зв’язок.