Яхтинг по-дорослому. Вихід у море

Половина території Нідерландів лежить нижче рівня моря.

Від вод Світового океану голландську сушу оберігає кілька дамб.

Тому аби вийти з внутрішніх територій і вод Нідерландів, потрібно пройти систему шлюзів.

Всі основні великі шлюзи безкоштовні; за прохід маленькими слід платити.

Тож уранці ми зайшли у свій перший шлюз.

Пришвартували яхту, потужні чорні двері безшумно зачинилися, натомість інші двері розчинилися – і рівень води в шлюзі знизився на півметра.

Аби яхта не повисла на стінці шлюзу, швартові кінці тримали в руках, поступово їх послабляючи.

Уся процедура шлюзування зайняла хвилин п’ять.

Ми опинилися у морі Ейселмеер, найбільшому прісному водосховищі Західної Європи, яке виникло у 1932 році внаслідок меліоративних робіт.

Польські тренери вирішили адаптувати нас до морських пригод на спокійній воді, а разом з тим і подивитися, хто на що здатен.

Після кількох годин маневрів з вітрилами команда вговорила шкіпера видати їй по 20 грамів рому.

За сім футів під кілем і попутний вітер випили всі, окрім шкіпера Томаша Липського, який пояснив свою відмову просто й лаконічно: «Я зараз на роботі».

Барометр «поповз» угору, погода почала змінюватися на краще.

Свіжий вітер розігнав низькі сірі хмари, сонце припекло по-літньому, гордо висячи на блакитному небосхилі. І ром, і барометр, і сонце поліпшували наше самопочуття в арифметичній прогресії.

Хінделопен. Місто з ромом

Щоб не перестаратися в перший же день, маневри припинили і зайшли в порт містечка Хінделопен.

Яхту пришвартували до пірсу й почали збиратися до висадки на берег.

До нас діловито зашкандибав суворого вигляду дід у морському кашкеті.

– У вас мотузка звисає у воду, – замість вітання почав старий. – Будьте обережні – може намотатися на гвинт!

І пішов геть.

Хінделопен виявився казковим містом.

Мініатюрні будинки, маленькі клаптики землі, маленькі канали з маленькими човнами і великими баржами, які якимось дивом влазили в ці канали.

Таке враження, що перебуваєш у знімальному павільйоні.

До голландських реалій повернув високий коротко стрижений парубок.

Побачивши нашу процесію, яка снувала вулицями його рідного Хінделопена, хлопець вискочив зі свого міні-будинку й почав пригощати нас з півторалітрової пластикової пляшки.

– Це домашній ром! – переконував голландець.

Справжні моряки від справжнього рому не відмовляються – і ми добряче пригубили коричнувате пійло з ванільним запахом.

Хінделопен подобався все більше…